1889 народилася Галина Домбровська (Галина Журба), письменниця, мемуаристка, одна із засновниць ОУП "Слово". Писати почала ще у юному віці. 1908 за посередництва літературознавця Андрія Ніковського вийшла друком у Одесі її перша книжка оповідань "З життя". 1912 переїздить до Києва та починає публікуватися у літературному журналі "Українська хата". 1917–1919 – редактор щоденної газети "Нова рада". 1919 – член модерністської групи "Музагет"; редактор Всевидаву, деякий час працювала в дитячому журналі "Волошки". 1919 вийшла друком її друга збірка оповідань "Похід життя". Протягом міжвоєнного періоду живе на Волині та у Львові, продовжує літературну діяльність. Видала сценічні картини "Маланка" (1922) і "Метелиця" (1923). Працювала над епопеєю "Хроніка одного села", 1-а частина якої – повість "Зорі світ заповідають" (1933) – про трагедію волинського села на тлі 1-ї світової війни; 2-а і 3-я частина під назвою «Революція іде» (1937–1938; усі – Львів) – про період національно-визвольних змагань 1917–1921 на Волині. Схвальні відгуки отримав її роман "Доктор Качіоні" (1943). Після Другої світової війни Галина Журба емігрує: спочатку дістається Німеччини, а згодом виїздить до США (1959). В новій країні оселяється у Філадельфії. Тут пише знакові книги: автобіографічну розповідь "Далекий світ" (1955), історичний роман "Тодір Сокір" (1967), та мемуарів "Від "Української хати" до "Музагету"" (1990). Галина Журба працювала в Організації українських письменників "Слово".